Церква Святого Миколи Чудотворця – дерев’яна церква, яка знаходиться у селі Сокирниця, Хустського району,Закарпатської області, пам’ятка архітектури національного значення (№ 227). Будова є одним з найдавніших храмів на території Закарпаття.
Церква святого Миколи Чудотворця – справжній шедевр дерев’яної сакральної архітектури, яку називають Мармароською готикою, або дерев”яною готикою Потисся. Джерела вказують, що цей храм первісно було збудовано у селі Шарвар (сьогодні – село Тросник у Виноградівському районі) на початку XVII століття. Тоді ж храм було перебудовано, над бабинцем піднялася нова висока башта, увінчана високим шпилем з чотирма фіалами по кутках, а поряд з церквою – дзвіниця, яка розташована окремо і форми якої нагадують про бойківську архітектуру. Висока вежа трохи звужується догори і завершується арками голосниць. З чотирисхилого шатра виростають чотири малі вежки і високий шпиль. На головному фасаді – закритий ґанок з прорізами трикутних вікон і вхідного порталу. Одвірок бабинця обрамлено смугами «мотузкового» орнаменту, колами, заповненими різьбленням, розетками з шестилисниками. Неповторне враження роблять могутні стіни зрубів, складені з величезних тесаних колод. Поблизу кутових замків, майже в кожному брусі просвердлено отвори діаметром 3 см, а в отвори вбито кілки. Можливо, це спосіб запобігання деформації зрубів.
Миколаївську церкву датують 1704 роком. Про історичну цінність храму свідчить напис на зовнішньому боці церкви: “Тут у 1707 році представилась матушка Марія…”. Під кінець Другої світової війни храм було закрито, більшість ікон пропала. Вціліли тільки два образи Богородиці та ікона св. Миколи. Також вдаломь зберегти обрамлення намісних ікон XVIII сторіччя, царські врата, свічники, кивот.
За деякими даними, спочатку церква була побудована в селі Шашвар. У 1770 році вона була перенесена в Сокирниці і повністю реконструйована. Також була додана досить висока вежа у формі піраміди, поряд з нею спорудили дзвіницю. Стіни храму прикрашає колекція хрестів з натурального дерева. До наших часів також зберігся іконостас, який був створений ще в далекому 1748.
Церква Миколи Чудотворця відноситься до шедеврів псевдоготичної архітектури – Мараморошської готиці. Вона і сьогодні радує місцевих жителів, приваблює численних туристів не тільки з України, але й інших країн.
Служіння в храмі відновилися лише в 1990 році, коли місцеві жителі взялися його дещо облагородити. А припинилися – в 1997-му, коли поряд з пам’яткою було збудовано новий греко-католицький храм.
Михайло Сирохман пише про цю церкву: “На відстані 10 кілометрів від Хуста при головній дорозі в селі Сокирниця перша зустріч з готичним шедевром – величним і суворо-мовчазним, позначеним духом давнини і неповторним кольором віків. Дубові зруби храму вкриті високими дахами. Опасання має тільки більший зруб, що ділиться на наву і бабинець. Висока вежа трохи звужується догори і завершується арками голосниць. З чотирисхилого шатра виростають чотири малі вежки і високий шпиль. На головному фасаді – закритий ґанок з прорізами трикутних вікон і вхідного порталу. Одвірок бабинця обрамлено смугами «мотузкового» орнаменту, колами, заповненими різьбленням, розетками з шестилисниками. Неповторне враження роблять могутні стіни зрубів, складені з величезних тесаних колод. Поблизу кутових замків, майже в кожному брусі просвердлено отвори діаметром 3 см, а в отвори вбито кілки. Можливо, це спосіб запобігання деформації зрубів. За написом на іконі св. Онуфрія, іконостас встановили 1748 року. У радянський період церква була закритою, більшість ікон пропала. Вціліли два образи Богородиці та ікона св. Миколи. Старе малювання збереглося на цоколях під намісними іконами. На композиції «Святі Антоній і Феодосій Печерські» посередині, між фігурами святих зображено церкву зі шпилем. Збережено обрамлення намісних ікон XVIII сторіччя, царські врата, свічники, кивот.
Згідно з переказами та дослідженнями, сокирницьку церкву було збудовано в селі Шашвар (нині Тросник Виноградівського району) на початку XVII сторіччя у формі церкви-хати без вежі, з високими дахами, вкритими соломою. З того часу збереглися всі зруби церкви. У 1770 році після перенесення в Сокирницю, церкву перебудовують, встановлюючи аркові склепіння над усіма частинами і вежу над бабинцем. У єпископській візитації 1801 року записано, що «церква дерев’яна, збудована із сильних дубових колод, стара, але ще добра, однак мала і вірників не вміщає». Біля церкви стоїть висока каркасна дзвіниця, збудована в 1770 році. Могутній каркас установлено на обв’язці з дубових брусів перетином 24–28 см. Усі поверхні вкрито лемехом. Ще донедавна невелике підвищення з церквою і дзвіницею оточувала стародавня дерев’яна огорожа. Ансамбль чудово виглядав у центрі села, поки перед ним не збудували новий будинок сільради. Через дорогу від церкви розташовано дерев’яну каплицю з Розп’яттям – чудове доповнення до культового ансамблю села. Таких каплиць колись було більше, але майже всі поруйновано. Збереглися три – в Кам’янському, Середньому Водяному та Сокирниці. Ще на початку 1990-х каплиця була вкрита ґонтом, до неї примикала дерев’яна огорожа.”
Озеро Кунігунда – це соляне озеро, концентрація солі в якому досягає 146-150%, а вода в цих місцях має підвищену концентрацією брому. Кунігунда називають аналогом мертвого моря в Україні.
Концентрації солі в озері достатня, що б, як і в мертвому морі, ви відчули невагомість при зануренні у води цього озера. Кунігунда – озеро антропогенного походження, утворилося воно внаслідок просідання шахти з видобутку кристалів солі в 1902 році.
Настільки незвичайна для нашого слуху, назва з’явилося завдяки угорській цариці Кунігунде, яка була дружиною ясновельможного князя київського Ярополка.
Озеро Кунігунда є курортною зоною. Дно озера і береги покриті шаром лікувальної грязі, яка має насичений чорний колір. Вибір місць для відпочинку тут величезний. Береги буквально усіяні величезною кількістю санаторіїв, профілакторіїв і готелів. У літній час до них додаються ще, і можливість зупиниться на нічліг в наметі, пише Україна туристична.
ВЛАСТИВОСТІ ВОДИ
Більшість відпочивальників намащуються спеціальною глиною, яка є дуже корисною для лікування хвороб, пов’язаних з кістками та шкірою. Відпочивають в Солотвино переважно з дітьми, адже солона вода повністю тримає тіло на поверхні. Щільність солоної води – 30-32 г/л.